Інформація для учнів

Права та обов'язки учнів

Ювілейнівського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів 

Стаття 1.  ВИЗНАЧЕННЯ (ДЕФІНІЦІЯ) ДИТИНИ

Дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до такої дитини, вона не досягає повноліття.

Стаття 2. ПРИНЦИП НЕДИСКРИМІНАЦІЇ

Кожна дитина повинна бути наділена всіма правами без дискримінації. Всі діти без винятку повинні перебувати під захистом держави. Держава має обов’язок захищати дитину від усіх форм дискримінації.

Стаття 3. ЯКНАЙПОВНІШЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕРЕСІВ ДИТИНИ

Забезпечення дитині захисту та піклування, які необхідні для її благополуччя.

Стаття 4. ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВ

Держави-учасниці вживають усіх необхідних заходів щодо здійснення прав дитини.

Стаття 5. ПРАВА ТА ОБОВ’ЗКИ БАТЬКІВ, СІМ’Ї ТА ГРОМАДИ

Держави-учасниці поважають відповідальність, права та обов’язки батьків, що за законом відповідають за дитину.

Стаття 6. ЖИТТЯ, ВИЖИВАННЯ ТА РОЗВИТОК

Кожна дитина має невід’ємне право на життя; обов’язком держави є забезпечити виживання та розвиток.

Стаття 7. ІМ’Я ТА ГРОМАДЯНСТВО

З моменту народження дитина має право на ім’я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Стаття 8. ЗБЕРЕЖЕННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ

Кожна дитина має право на збереження індивідуальності. Держава зобов’язана допомогти дитині відновити свою ідентичність, якщо дитина була незаконно її позбавлена.

Стаття 9. ПРИНЦИП НЕ РОЗЛУЧЕННЯ З БАТЬКАМИ

Кожна дитина має право не розлучатися з батьками. Дитина має право підтримувати контакти зі своїми батьками у випадку розлучення з ними. Коли таке розлучення спричинене затриманням, ув’язненням чи смертю когось із батьків,держава повинна надати дитині чи батькам інформацію щодо місця перебування відсутнього члена сім’ї.

Стаття 10. ВОЗЗ’ЄДНАННЯ СІМ’Ї

Прохання про виїзд із країни чи в’їзд до неї з метою возз’єднання сім’ї повинні розглядатися гуманним чином. Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати стосунки і контакти з обома батьками.

Стаття 11. НЕЗАКОННІ ПЕРЕМІЩЕННЯ ТА НЕПОВЕРНЕННЯ ДІТЕЙ

Держави-сторони вживають заходів щодо боротьби з викраденням, незаконним переміщенням і неповерненням дітей партнером чи третьою стороною.

Стаття 12. ВИСЛОВЛЕННЯ ПОГЛЯДІВ

Кожна дитина має право вільно висловлювати свої погляди і на те, що її погляди братимуться до уваги.

Стаття 13. СВОБОДА САМОВИРАЖЕННЯ ТА ІНФОРМАЦІЮ

Право шукати, отримувати та передавати інформацію в різних формах, в тому числі у мистецькій, письмовій чи друкованій. Кожна дитина має право вільно висловлювати свої думки.

Стаття 14. СВОБОДА ДУМКИ, СОВІСТІ ТА РЕЛІГІЇ

Кожна дитина має право на свободу слова, совісті та релігії. Держави повинні по­важати права та обов'язки батьків спрямовувати розвиток дитини у сфері її думки, совісті та релігії відповідно до здібностей дитини, які розвиваються.

Стаття 15. СВОБОДА АСОЦІАЦІЙ

Кожна дитина має право на свободу асоціацій і свободу мирних зборів.

Стаття 16. ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ, ЧЕСТЬ, ГІДНІСТЬ

Жодна дитина не може бути об'єктом втручання в здійснення її права на особисте і родинне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції. Кожна дитина має право на захист від втручання в особисте та сімейне життя.

Стаття 17. ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ ТА ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Дитина повинна мати доступ до інформації з різноманітних джерел; слід заохочува­ти засоби масової інформації приділяти особливу увагу меншинам, а також захистові дитини від шкідливих для неї матеріалів.

Стаття 18. БАТЬКІВСЬКА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Загальна та однакова відповідальність обох батьків за виховання і розвиток дитини. Держава повинна надавати батькам належну допомогу у вихованні дітей.

Стаття 19. НАСИЛЬСТВО ТА НЕДБАЛЕ ПОВОДЖЕННЯ (з боку сім'ї чи опікунів)

Держава має обов'язок захищати дітей від усіх форм насильства. Сюди входять соці­альні програми та інші форми боротьби проти жорстокого поводження з дитиною.

Стаття 20. ДОГЛЯД ЗА ДИТИНОЮ У РАЗІ ВІДСУТНОСТІ БАТЬКІВ

Законодавство повинно гарантувати право дитини на догляд у разі відсутності бать­ків, причому держава, забезпечуючи таке право, зобов'язана належним чином вра­ховувати етнічне походження, релігійну і культурну належність і рідну мову дитини.

Стаття 21. ВСИНОВЛЕННЯ

Держави-учасниці дозволяють існування системи всиновлення. Держави повинні забезпечити, щоб питанням усиновлення дитини займалися лише компетентні ор­гани. Всиновлення в іншій країні може прийматися до розгляду лише тоді, коли не­можливо вирішити це питання на національному рівні.

Стаття 22. ДІТИ-БІЖЕНЦІ

Забезпечення дитині права одержати статус біженця. Діти-біженці потребують спе­ціального захисту. Держави повинні співпрацювати з міжнародними компетентни­ми організаціями у питанні захисту такої дитини та допомагати дітям, що відлучені від своїх родин, віднайти їх.

Стаття 23. ДІТИ-ІНВАЛІДИ

Діти-інваліди мають право на особливе піклування та освіту, щоб мати змогу вести у суспільстві гідне і повноцінне життя. Право неповноцінної дитини в розумовому або фізичному відношенні на особливе піклування.

Стаття 24. ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

Дитина має право на послуги системи охорони здоров'я і на засоби лікування хво­роб та відновлення здоров'я, а також на поступову заборону традиційних методів лікування, які негативно впливають на здоров'я дитини. Кожна дитина має право на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров'я.

Стаття 25. ПЕРІОДИЧНИЙ ПЕРЕГЛЯД ОПІКУНСТВА

Дитина, яка віддана під опіку, захист чи лікування, має право на періодичний пере­гляд якості такого піклування.

Стаття 26. СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Кожна дитина має право користуватися благами соціального забезпечення.

Стаття 27. РІВЕНЬ ЖИТТЯ

Батьки несуть відповідальність за надання дитині належних умов життя, потрібних для її розвитку, навіть тоді, коли один із батьків живе поза межами країни проживан­ня дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для їі фізичного, розумового, морального та соціального розвитку.

Стаття 28. ОСВІТА

Держава визнає право дитини на безоплатну початкову освіту, доступність профе­сійного навчання та дбає про зниження кількості учнів, які залишили школу.

Стаття 29. МЕТА НАВЧАННЯ

Освіта має бути спрямована на розвиток особистості, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі та підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві.

Стаття ЗО. ДІТИ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН ТА КОРІННОГО НАСЕЛЕННЯ

Кожна дитина має право користуватися своєю культурою, сповідувати свою релігію, виконувати обряди, спілкуватися рідною мовою.

Стаття 31. ВІДПОЧИНОК І ДОЗВІЛЛЯ

Кожна дитина має право на відпочинок і дозвілля. Дитина має право брати участь в іграх і розважальних заходах, у культурному житті і займатися мистецтвом.

Стаття 32. ЕКОНОМІЧНА ЕКСПЛУАТАЦІЯ

Кожна дитина має право на захист від економічної експлуатації та виконання шкід­ливих для її здоров'я видів робіт.

Стаття 33. НАРКОТИЧНІ ТА ПСИХОТРОПНІ РЕЧОВИНИ

Кожна дитина має право на захист від незаконного зловживання наркотичними за­собами та психотропними речовинами.

Стаття 34. СЕКСУАЛЬНА ЕКСПЛУАТАЦІЯ

Кожна дитина має право на захист від усіх форм сексуальної експлуатації, зокрема, від проституції та використання у виробництві порнографічної продукції.

Стаття 35. ВИКРАДЕННЯ, ТОРГІВЛЯ ТА КОНТРАБАНДА

Держави-учасниці вживають заходів щодо відвернення викрадень дітей, торгівлі ді­тьми чи їх контрабанди.

Стаття 36. ІНШІ ФОРМИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

Кожна дитина має право на захист від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди її добробуту.

Стаття 37. ТОРТУРИ, СМЕРТНА КАРА, ПОЗБАВЛЕННЯ СВОБОДИ

Жодна дитина не повинна піддаватися катуванням та іншим жорстоким, нелюдським видам поводження чи покарання

Стаття 38. ЗБРОЙНІ КОНФЛІКТИ

Захист дитини у випадку збройного конфлікту. Держава повинна забезпечити, щоб діти до 15 років не брали прямої участі у воєнних діях. Держава не повинна призи­вати на військову службу дітей до 15 років.

Стаття 39. ВІДНОВЛЕННЯ І РЕІНТЕГРАЦІЯ

Держава повинна сприяти освіті, фізичному і психологічному відновленню та повер­ненню до повноцінного соціального життя дітей, які стали жертвами експлуатації, катувань чи збройних конфліктів.

Стаття 40. ПІДЛІТКОВА ЗЛОЧИННІСТЬ

Поводження держави з підлітками, які порушили кримінальне законодавство, пови­нно сприяти відновленню гідності дитини.

Стаття 41.

Ніщо в цій Конвенції не заперечує ті положення інших документів, які сприяють за­хисту дітей більшою мірою.

Стаття 42. ІНФОРМУВАННЯ ПРО ПОЛОЖЕННЯ КОНВЕНЦІЇ

Держава зобов'язана ознайомити дорослих та дітей з положеннями цієї Конвенції.

Статті 43-54. ЗАСТОСУВАННЯ

У цих статтях мова йде про обов'язок Комітету ООН з прав дитини наглядати за вті­ленням у життя цієї Конвенції.